Цивільний захист

Законодавство України про цивільний захист населення

Цивільний захист - це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

Цивільний захист України - це державна система органів управління, сил і засобів, що створюється для забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій різного характеру. Цивільний захист на сучасному етапі розглядається, як один з елементів стратегічного військового оборонного потенціалу країни, а також як складова частина загальної системи національної безпеки.

Відповідно до законодавства громадяни України мають право на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й господарювання гарантій по забезпеченню його реалізації. Держава як гарант цього права здійснює захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного й військово

Правова основа цивільного захисту:

1. Конституція України (основний закон);

2. Закони України:

- «Про цивільну оборону України»;

- «Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру»;

- «Про правові засади цивільного захисту»;

- «Про правовий режим надзвичайного стану»;

- «Про аварійно-рятувальні служби»;

- «Про пожежну безпеку»;

- «Про об'єкти підвищеної небезпеки»;

- «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

- «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань»;

- «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

- «Про правовий режим територій, що зазнали радіактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

1. Міжнародні договори України та інші законодавчі акти.

Завдання цивільного захисту:

- розвиток національної економіки у напрямках, які виключають можливість виникнення НС;

- збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС;

- прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначених на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та ліквідації їх;

- здійснення нагляду і контролю у сфері ЦЗ;

- розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері ЦЗ;

- розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері ЦЗ;

- створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;

- розроблення та виконання науково-технічних програм, які спрямовані на запобігання НС;

- оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення НС, своєчасне та достовірне інформування про обстановку, що складається і вжиті заходи для запобігання НС;

- організація захисту населення і територій, організація психологічної та медичної допомоги потерпілим від НС;

- проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населеня;

- забезпечення готовності сил і засобів ЦЗ до запобігання НС, реагування на них та ліквідації їх наслідків;

- надання оперативної допомоги населенню з використанням засобів ЦЗ при виникненні НС;

- навчання населення та організація тренувань способам захисту при виникненні НС;

- міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ.

Виконання завдань цивільного захисту покладено на єдину державну систему цивільного захисту, яка складається із підсистем: функціональних і терито¬ріальних та має чотири рівні - загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.